Бабине літо

Осінь обережно прокладає свої стежки. Спадає спека, коротшають дні... Вересневі світанки імлисті, прохолодні. Відлітають у вирій перелітні птахи, забираючи з собою на крилах тепло. Однак літо ще не забуває нагадувати про себе і до нас повернулася суха, сонячна, тиха й тепла погода. Здається, літо повернулося …

      У народі потепління осінньої пори зветься «бабине літо». Ця назва пов’язана з життям жінок-селянок. У цей час закінчуються польові роботи, і жінка тимчасово вивільняється від важкої праці та може трохи перепочити.

   У повітрі літає павутиння. Снують павутиння молоденькі павучки, які раз у житті вирушають у мандрівку. Вилізе павучок на високу рослину і починає випускати павутиння. А воно підхоплюється вітерцем, і крихітна комашка вже летить над землею, щоб оселитися на новому місці. Буває, через кілька кілометрів від насиджених місць приземлюються переселенці.  Сріблясті шовковисті нитки пливуть над річками й озерами, чіпляються за дерева, кущі, високі бур’яни, гойдаються на гілках, травах, осідають на ріллю і воду.